Człowiek
Człowiek, który potrafi jeść i spać –
wzorowy obywatel.
Maszyna do pracy,
okluzja dystalna.
Tacy ludzie umierają samodzielnie i w skupieniu,
z kulą w szyi albo w potylicy,
ból znoszą jak nietrafiony komplement.
Kultura masowa to kultura wojen i rewolucji, wyobraź sobie.
Rodzić wbrew ułomnościom,
sprostać wyzwaniom epoki;
być narzędziem.
Widzę ludzi –
mają przeznaczenie utylitarne,
idą o plastikowych kulach.
A ziemia to czarna lepka substancja.
Przeł. Marcin Gaczkowski
Людина
Людина, що вміє їсти і спати –
досконалий громадянин,
машина для праці,
дистальний прикус.
Такі люди помирають самостійно, зосереджено,
діставши кулю в шию чи потилицю,
зносячи біль, наче нетактовну похвальбу.
Народна культура – культура революцій і воєн, уяви́.
Народжувати, всупереч своїм недолiкам;
задовiльняти умовi часу;
бути пристроєм.
Бачу рiзних людей, утилiтарного призначення, —
на пластикових милицях.
I земля — чорна в’язка субстанцiя.
Jeśli wyjdziesz mi naprzeciw
Żebyś wreszcie poczuł się człowiekiem o rękach i oczach,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Żebyś mógł naprawdę zrozumieć, co czujesz,
kiedy całujesz swoją koleżankę z klasy,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Aby zrobiło ci się cieplej i śnieg topniał w dłoniach,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Żebyś cieszył się sukcesem transformacji
i śmiało trwonił pieniądze na własne wygody,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Abyście mogli podzielić się tym jednym jedynym kocem,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Żebyś mógł obserwować ściągnięte brwi nieznajomej,
która śpi obok ciebie w cuchnącym przedziale,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Abyś mógł czekać pod szkołą na córkę, aby
blada z przejęcia biegła do ciebie na cienkich nóżkach,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Żeby przychodziły do ciebie niespodziewane listy
z prezentami i zaproszeniami, a ty, bez otwierania,
wyrzucał je do kosza i brał się do roboty,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Abyś mógł mysleć o stratach górujących nad zyskami,
bo nie starczyło ci odwagi, by przyznać, że jej nie masz,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Żebyś mógł milczeć i zacierać ręce,
że poeci i aktorzy mają cię za ziomka,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Abyś poczuł ciepło zimnego soku pomidorowego,
co lepkością gasi płomień taniej wódki,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Żeby kumpel, pijany, wypalił papierosem dziurę w twoim łokciu,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Abyś mógł odetchnąć smrodem starych motocykli,
co gasną w oczach z każdą kroplą oleju na asfalcie,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Żeby twoja miłość była jeszcze czulsza,
wręcz przejrzysta w drodze do orgazmu,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Aby twoja poezja zbijała z tropu morderców,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Abyś nie unikał wzroku nieznajomego,
który masuje dłonią nabrzmiałego członka
i wcale się z tym nie kryje za rozjebanym traktorem,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Abyś w końcu zebrał się na odwagę i czerpał pełną garścią
z dobrodziejstw nowoczesnych technologii, bo ta twoja
wrażliwość naprawdę już na nikim nie robi wrażenia,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Żebyś mógł wreszcie żyć z odsetek
i cieszyć się każdym zarobionym groszem,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Żeby udało ci się wyrwać z miasta
zbudowanego na śmietniku i stercie psiego gówna,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Aby twoja pewność stała się dla innych opoką,
a rodzina twoja była silna jak pancerz,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Żebyś mógł milczeć, kiedy cię mordują,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
A kiedy nastanie czas radosny, abyś mógł cieszyć się i ty,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
I żebyś teraz w wiejskiej cerkwi stał pokornie,
przyjmując chłód na nogi, a na płuca pleśń,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Żeby rano koszula była wyprasowana,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Żeby szacun był i ludzka życzliwość,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Żeby ważny bilet,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Żeby świt,
ktoś musi poderżnąć komuś gardło.
Cała moja miłość umęczona, cała moja miłość...
Przeł. Marcin Gaczkowski
Якщо вийдеш навпроти
Аби ти відчув себе людиною, з руками й очима,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Аби ти дійсно зрозумів, що ти почуваєш,
коли цілуєш свою однокласницю,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб тобі врешті потеплішало, і сніг танув на долонях,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Аби ти радів поступу довкола
та сміливо витрачав гроші на власні зручності,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Аби ділитися з коханцем ковдрою,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб ти роздивлявся напружені брови незнайомки,
поки вона спить на сусідній полиці смердючого плацкарту,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Аби ти чекав дочку біля її школи, а вона,
бліда від хвилювання, бігла до тебе тонкими своїми ногами,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб тобі приходили несподівані листи
з подарунками та запрошеннями, а ти, не відкриваючи,
кидав їх у сміття і брався до роботи,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб ти міг думати про втрачене, котрого більше, аніж здобутого,
бо тобі бракувало сміливості визнавати свою несміливість,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Аби ти мовчав і мовчки радів,
що з тобою поети й актори гутарять як зі своїм,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Аби тобі було тепло від холодного помідорового соку,
що гасить він тягучістю вогонь дешевої горілки,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб друг твій, упившись, пропалив цигаркою дірку у твоємі лікті,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Аби ти міг дихати гуркотом старечих мотоциклів,
що гублять себе потроху з кожною краплею мастила на асфальті,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб твоє кохання ставало ще ніжнішим
і навіть прозорим від спільних зусиль досягнути якогось орґазму,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб убивці були ніби діти
перед обличчям твоїх віршів, розгублені,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб ти не боявся зустрітися поглядом із незнайомцем,
що натирає долонею свого налитого хуя,
удавано ховаючись за зіржавілим трактором,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Аби ти врешті наважився користуватися
перевагами сучасних комунікацій, бо твоя вразливість
насправді нікого більш не вражає,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб ти міг виживати за рахунок різниці вартостей,
і радіти кожній заробленій гривні,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоби вдалося тобі втекти з міста, що стоїть на смітті та собачому гівні,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Аби твоя впевненість була опорою для інших,
а сім’я твоя була закритою, ніби мушля,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб ти мовчав, коли тебе вбивають,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Радість раптом поміж усіх, і ти щоб радів з усіма,
хтось повинен перерізати комусь горло.
А тепер у церкві сільській щоби покірно стояв,
збираючи в ноги холод і цвіль у легені,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб сорочка вранці випрасувана,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб пошанівок і ввічливість,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб курка варена, петрушка й чебрець,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб вервиця-транквілізатор,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб чинний квиток,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб світанок, хтось повинен перерізати комусь горло.
Уся моя любов виснажена, уся моя любов...
W drogę
Oto i on, rozkład trajektorii od siebie do siebie.
Jak dobry winiarz tworzę radość bez wody i ziemi,
doglądam winorośli, tego pnącza, co rośnie z uśmiechów,
a z ciebie rezygnuję, zbawco.
Czy wiesz, żeś tylko zabawką na jedną noc?
Za wysokimi bramami uniwersytetów nie ma cię,
za kratami białoruskich więzień nie ma cię,
za plamą krwi z nosa, za rozbitą czaszką, za urwanymi nogami –
nie ma cię pod kamieniem, nie ma w zegarku, nie ma cię w butach.
W piskliwym głosie uczennicy,
we łzach żony, nie ma cię w śmierci,
nie ma w zagubieniu i nie ma w pokucie,
nie ma w muzyce i nie ma w butelce.
Nie ma na wojnie, nie ma pod maską,
nie ma w ciszy po eksplozji,
nie ma w milczeniu po bzykaniu,
nie ma w rozmowie z profesorem,
nie ma w lodówce,
nie ma i nie będzie w cegle i betonie,
w płucach górnika,
we wnętrzu kobiety,
we mnie też nie ma,
nie tworzę nic świętego.
Nie ciebie przełykam ze spermą,
lekarze nie wytną cię z wyrostkiem.
Zabawka na jedną noc, wybawca z domu pustki,
strażak z tiarą, sakrament ludzkości,
żal za uciechy i popełnioną ostrożność.
Bez ciebie, bez ciebie wyjdę
na zakurzoną drogę.
Przeł. Marcin Gaczkowski
У подорож
Ось він, розрахунок траєкторії від себе до себе.
Як добрий виноградар, вирощую свою радість без води та землі,
я викохую свою лозу, і вона — з посмішок,
і я проклинаю тебе, рятівнику.
Чи ти знаєш, що ти лише іграшка на одну ніч?
За високими дверима університетів нема тебе,
за ґратами білоруських в’язниць нема тебе,
за кров’ю з носа, за мозком розбитим, за відірваними ногами.
Тебе нема під каменем, нема в годиннику, нема в черевиках.
У тонкому голосі школярки,
у сльозах дружини, нема у смерті,
нема в розгубленості, нема в покаранні,
нема в ритмах музики, нема в горілці.
Нема у війні, нема в двигунах,
і нема в післявибуховій пустці,
нема в мовчанці після злягання,
нема в розмові з професором,
нема в холодильнику, нема в теорії,
нема й не буде в бетоні чи цеглі,
нема й не буде в легенях шахтаря,
нема й не буде в піхві, і в мені нема, і нічого святого не продукую.
Тебе не проковтують разом зі спермою,
лікарі не викидають тебе разом з апендиксом.
Іграшка на одну ніч, спаситель від порожнечі,
пожежник у тіарі, причастя від людськості,
зізнання в радості, покаяння за щастя й невимушеність,
спокутування вірності й цноти.
Без тебе, без тебе виряджаюся
у подорож пилюкою.
