Гумор, який нас лікує Андрій Любка Стиснений до форми інтернет-мему, добрий жарт за лічені хвилини ставав масовим, збирав мільйонні аудиторії. І допомагав долати шокуючу реальність, яку свідомість не завжди погоджувалася прийняти
Вічногаряча холодна війна Катерина Ботанова Африка і досі вибирає жити у Холодній війні, у чорно-білому світі, де Радянський Союз, тобто сучасна Росія, є єдиною альтернативою і єдиним стримуючим чинником «імперії зла» та глобального екстрактивного капіталізму — США
Недо-європеєць, недо-письменник Анна Калугер Я писала тексти-послання абстрактному представнику російської інтелігенції, який за всі роки свого життя зрозумів приблизно нічого, від імені мене, яка зрозуміла приблизно все. Ми всі писали ці тексти. І наші тексти не читали їхні адресати
Народжена з трагедії Юлія Манукян Будинок постійно змінювався, фарби тьмяніли, осипалися, іноді разом із тиньком. Те, що сталося 6 червня 2023 року – лише черговий акт перетворення «Чарівної скриньки Райко». Прояв життя після смерті
Чоловік має право Оксана Щур Коли я говорила з російськими емігрантами про черговий поруйнований будинок, ще одного свого вбитого друга, про загиблих цивільних – вони відводили очі і згортали розмову. Так, наче б я за столом почала розказувати про власну менструацію
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: У мене все добре Софія Андрухович Цвинтарі розростаються, ніби стали живими організмами. Зустрічаєш в метро людей без кінцівок, з пораненими обличчями. І не маєш уявлення, коли і як це нарешті закінчиться. І розумієш, що насправді вже не закінчиться ніколи
Чесність важлива Ірина Славінська Книжка показує, що українське суспільство подекуди не було готовим до війни, не планувало її. Нас можна тут назвати незрілими чи інфантильними, але точно не агресивними, хай як би того не прагнула російська пропаганда
Одне заради одного Іванна Скиба-Якубова Ми безкінечно обіймаємось, набуваємось одне з одним, і як безумні одне з одним фотографуємося. «Як перед кінцем світу», думаю я
Ми завжди були тут Розмова з Дмитром Сухолитким-Собчуком «Українці захочуть повернутися і повернути те, що у них насильно забрали. Відчуття несправедливості, образи й гордості буде мотивацією для дій», – каже Дмитро Сухолиткий-Собчук, режисер фільму «Памфір», що виходить у прокат у польських кінотеатрах
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: Сором Софія Андрухович Реакція нутрощів знає своє. Нутрощі реагують на мову. Яка, зрештою, також ні в чому ж не винна – всього лише система знаків, впорядкований набір звуків. Здавалось би
Порно: свої й чужі Софія Андрухович Це ніби таке собі воєнне порно. Можливість поглянути на щось карколомне зблизька, на чужу фізичність, на справжність страждання і крихкість плоті – але з безпечної відстані. Уявити те, що по-справжньому переживають інші, заплакати і вжахнутись. І відчути заспокоєння, бо це відбувається не з тобою
„Невинність” імперії Розмова з Ботакоз Кассимбековою Ми не маємо бути лише залученими в перегляд і редагування колоніальної мови. Що нам потрібно зробити, так це стати виробниками знання
Спокійна сила Зоя Звиняцьківська Вони обмінюються оцими примарними списками, фотографіями звільнених і не втрачають надії. Невидима армія зниклих, за яких тихо, непомітно, затято б’ється окрема армія жінок неймовірної сили
Нікіта Оксана Щур Опозиційні російські медіа переїжджають з однієї комфортної європейської країни в іншу і роздумують в прямому ефірі, чи етично їм підтримувати людські втрати серед рідної російської армії. Для того, щоб заробляти, їм потрібні індульгенції
Невидимі жертви війни Марта Гавришко Сексуальне насильство стало справжньою зброєю російської війни проти України. Інструментом геноцидальної війни, разом із ракетами, дронами і бомбами. Тільки значно дешевшим
Римські канікули Женя Моляр Я перестала спати вночі. В мене погіршилася пам'ять та концентрація уваги. Стало важко писати та говорити будь-якою мовою, я забуваю слова і затинаюся. Для публічних виступів я тепер завжди готую докладний текст і зачитую з листочка
Втомлена земля Дарія Бадьйор Війни тривали в різних куточках світу до і після 1945 року, і про багато з них ми мало що знаємо. Приблизно стільки, скільки стомлені від своїх спогадів свідки, онуки цих свідків та ландшафти, які їх оточують, знають про нашу війну
Повернути собі себе Євгенія Буцикіна За понад рік посиленої уваги до української культури і мистецтва в контексті великої війни ми вже маємо низку випадків, які можна означити як важливі прецеденти повернення символічної культурної спадщини
Російські кати – моя робота Розмова з Станіславом Асєєвим Ця книга є поясненням того, чому жодної розмови зі злом бути не може. Це не просто політична система, яка не вписується в українську чи західну реальність. Це зло. В політичному сенсі, я зараз навіть не кажу про метафізику. Таке ж, яким був нацизм
Чотири сезони війни Вікторія Наріжна Я подивилася на нас сторонніми очима випадкового перехожого, і остаточно припинила вірити в мантру про міста чи людей, які виглядають так, наче війни немає. Вони виглядають так, наче вони живі. Бо вони все ще живі
Що з нами сталося Євгенія Нестерович Лютий 2022 болітиме мільйонам людей ще багато й багато років. Він буде підкочувати до горла клубком, застрягати в ньому, тиснути на рівні сонячного сплетіння. Буде снитися ще кількадесят років; комусь – до кінця життя. І як про це говорити?
Жінка з валізкою Розмова з Oksaną Zabużko Хто я? Я жінка з валізкою. Гірше того, жінка з малою валізкою, бо я взяла з дому лише ручну поклажу. Без бібліотеки, без кабінету, без архіву, в повітрі. На що я можу покладатися? На особистий досвід, пам'ять, нажите й напрацьоване, щось, що може бути розказане
Мистецтво війни Юрко Вовкогон На війні безліч контрастів. Клумби з трояндами біля обгорілих будинків, птахи на поіржавлених баштах танків, діти на велосипедах катаються повз колони військової техніки, убиті побратими в чудовий сонячний день