Не реконструкція, а перебудова Розмова з Петром Владіміровим Реконструкція – це процес зміни не тільки матеріального, а й ментального, який дозволив би остаточно розпрощатися з багаторічним спадком існування України в радянській імперії
Історія про дівчину Олена Апчел Це історія про дівчину, яка потроху вчиться шанувати свої шрами, вчиться проживати горе й оплакувати втрати, яка не носила під серцем дитя, але носить два зламаних ребра, про жінку, у якої не болять ці два зламаних ребра, але болить щось схоже на совість, чи радше відповідальність, що тисне, підштовхує до дій
Агора Ірина Славінська За час вторгнення стало зрозуміло, що підтримку може надати й мовчання. Не поставлене запитання, не висловлене судження, не озвучена точка зору. Коли ти просто тут і просто слухаєш, а чи просто мовчиш, бо все інше вже й так зрозуміле
Нове плем'я Дмитро Десятерик Українська документалістика – це кіно новонабутої спільності. Ми – давнє і водночас нове плем’я Європи, яке ще тільки вчиться говорити єдиним голосом, але цей голос вже неможливо заглушити чи проігнорувати
Ембієнт як прихисток Розмова з Ігорем Ялівцем В Україні видається багато музики, яка спонукає до дії – воювати, триматися, захищати країну, бути активними. Ембієнт натомість справляє терапевтичний, релаксовий вплив на людей
Квіткова діва українського авангарду Діана Клочко Ганна Собачко-Шостак не малахудожньої освіти, однак сумлінно підписувала свої твори із вказанням року створення, уповні розуміючи власну суб’єктність як художниці з власним стилем
Говорити про Крим Розмова з Світланою Тараторіною Однією з важливих тем «Дому солі» є співжиття кримців і українців материкової України. Протягом історії ці стосунки були дуже різними: інколи це були конфлікти, інколи – союзництво, але це завжди були взаємини рівних
1989: Сила смаку Оксана Форостина Припускаю, що я зчитувала глибоко нерадянську суть руху просто зі шрифта і з яскравого відтінку червоного, якого я не могла би видобути з радянських фломастерів. У цьому шрифті була легкість, грайливість і свобода, контраст яких з тодішнім нашим контекстом можуть осягнути лише ті, хто носив коричневу радянську форму
Дім із мушлями Богдана Романцова Сюзан Зонтаґ стверджувала, що безсмертя через писання – ілюзія, немає нічого, крім одного-єдиного життя, за яке і варто боротися. Але весь сучасний український літературний процес позначений протилежною інтенцією – попри все, засвідчити, що тут були ми
Будиночки сили Віра Балдинюк В центрі навіть на візуальному рівні немає відчуття, що це якесь штучно створене “місце для українців”, тут радше покладаються на концепцію сусідства
Час називати речі своїми іменами Розмова з Юлією Вагановою В українських музеях зараз, у розпал повномасштабної війни, ми постійно тестуємо гіпотези та варіанти рішень «без відриву» від подій. Всю роботу ми робимо паралельно зі щоденними завданнями, обстрілами, блекаутами та новинами з фронту. За два роки такої роботи геть не лишилось страху, що щось не вийде, натомість є багато допитливості
Три рівні фронтової дружби Дмитро Крапивенко Коли боєць гине, до нього не підійде дружина, мати чи діти, щоби попрощатися. Останні слова і передсмертні хрипи почують лише побратими, вони й закриють очі, якщо буде така нагода. Цього досить, щоб назвати цих людей близькими?
Спільнота і свобода Ремек Мазур-Ганай Захоплення українським фольклором приводило польських музикантів до відкриття власних коренів. Українська музика почала входити в репертуарний канон польського фольклорного руху, що зароджувався у 1990-х роках, і це було помітно у всіх сферах
Не завжди добрі звірі Оксана Семенік Примаченко не боялася атома, але переживала, чи не будуть боятися люди її «заражених» картин? Навіть в моменти апокаліпсису для неї було важливо, щоб її мистецтво бачили
Знижки на українськість Розмова з Лією Достлєвою та Андрієм Достлєвим В Європі є нерозуміння того, що українське мистецтво має бути частиною загального обігу сучасного мистецтва, а не йти за квотою «нещасні знедолені українці»
Музика з-під криги Іван Шелехов Фанати Няньо плекають свій культ, розкуповують перевидання фізичних носіїв і нагадують затятих букіністів. «Смаки», «ніші» та знов стара пісня про «музику на любителя», еге ж?
Квірування війни Марія Ясінська Ми маємо справу з феноменом нового українського театру в еміграції. Театру, який апропріювавши досвід та інструменти західної перформатики, говорить на теми питомо українські
«20 днів у Маріуполі»: Археологія вибору Дарія Бадьйор Фільм Чернова не пропонує поетичних рим з кінокласикою, але не цурається апеляції до журналістської оптики — адже ця оптика в буквальному сенсі передає нам те, що відбувалося в обложеному Маріуполі
Це кінець часів Розмова з Сергієм Жаданом Все це виявилося в історичній перспективі речами короткотривалими і не настільки стабільними, як здавалося. Імперії зла вистачило тридцять років, щоб відновити себе ідеологічно, емоційно, мотиваційно, і знову бути собою, бути імперією зла
Дорогий квиток Зоя Звиняцьківська Попри все театральний сезон 2023-2024 в Києві просто нечуваний. Кількість аншлагових вистав у різних театрах зростає, можливістю потрапити в театр хизуються лідери громадської думки в соцмережах – і викладають свої фото з глядацької зали як доказ. У чому ж секрет?
Як повітря Ірина Славінська Радіо вже так давно намагаються поховати як «старе» медіа, що його нібито має замінити щось інше. Поволі замість тотальної моди на відео приходить мода на онлайн-формати аудіо – подкасти… які поволі еволюціонують до стрімів, пробують себе у форматах наживо, тобто в ефірі. Час минає, а радіо звучить – у тій або іншій формі
Доведеться воювати Розмова з Сергієм Сергійовичем "Сайгоном" Письменник Сайгон: "Свій страх і тривожні відчуття можна конвертувати у щось більш конструктивне – у власну підготовку: тактичну, медичну, фізичну"
Небо над Любліном Стах Шабловський Якщо в Польщі й існує інституція, яка є не лише формальністю, а передусім мета-справою, маніфестом, перформансом, то це Лабіринт. А "Це лише виставка" – можливо, найважливіша виставка, яку зараз можна побачити в Польщі
