ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: Заздрість і сліпота на Тернопільщині Софія АндруховичУкраїна Війна – трафарет, крізь який українцям складно не читати світ. Пошкоджена лінза, що викривлює дійсність, змінює пропорції, міняє об’єкти місцями. Психіка ставить рану в центр свідомості: світ у всіх своїх виявах продовжує існувати, але складається враження, що світ відсьогодні – суцільна рана
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: Трагедія, але не знак Софія АндруховичУкраїна Коли всі орієнтири, на які людина звикла спиратися, перестають працювати, коли під ногами більше немає твердого ґрунту і немає жодної певності – знаки і символи, писані вилами по воді, стають вказівниками й орієнтирами
Nowa pisownia ukraińskiej literatury Ostap SlyvynskyLiteratura W żadnej książce Żadana nie było tylu rozważań o języku i pisaniu, ile w nowym tomiku. Poeta siada do pracy: zaczyna rozbierać swoje narzędzie, oliwić, czyścić. Próbuje naprawiać język. Jaka będzie ta nowa literatura nowej wojny?
Сергій Жадан: новий правопис української літератури Остап СливинськийУкраїна Бути таким важливим голосом для свого міста, своєї спільноти, своєї країни можливо лише тоді, коли володієш рідкісною силою перебувати водночас у різних просторах і часах, бути анахронічним, бути деінде
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: Обійняти дружину коханця Софія АндруховичУкраїна Небачений доступ до інформації, притаманний нашому часові, доступ до нескінченної кількості проявів війни онлайн – наближає нас до розуміння того, що відбувається, чи навпаки – віддаляє, створюючи лише ілюзію повного проникання?
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: Herstory Софія АндруховичУкраїна Я думаю: ні, не може бути, щоб Бог подбав про найменші вусики і лапки в комашки – і щоб покинув моїх дітей
Jak ze stali Rozmowa z Sofiją CzelakLiteratura Doświadczenie wojny podważa tradycję, człowiek się nią rozczarowuje. Chce się krzyczeć, używać nowego języka. Sztuka i muzyka muszą być nowe, żeby współbrzmiały z nowym odczuwaniem – mówi dyrektorka programowa lwowskiego BookForum
В Україні я – криця Rozmowa z Софією ЧелякУкраїна Ти виїжджаєш за межі своєї країни – і плачеш, ходячи вулицями Берліна, Парижа, Варшави, від розпачу, травми і розуміння того, що імперія вирішила вкрасти твою молодість та життя
Дім Євгенія НестеровичУкраїна Ми як равлики носимо свої доми за спиною: документи, картки, медикаменти. Тривоги заповнили собою все, стали повітряними, особистими, державними, політичними і військовими, тож рюкзак тепер став повсякденним. Нічого виняткового чи тривожного, просто в ньому – все моє життя
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: У трояндовому саду чи Аушвіці Софія АндруховичУкраїна Лідія зацікавилася мною, бо я розповіла, що однією з тем мого попереднього роману був Голокост на Західній Україні
Місто без тегів Юлія СтахівськаУкраїна Цієї весни ми не мріяли на балконі. У нашому районі отаборилася частина російських військ, вони влаштували в санаторії катівню
Точки біфуркації Євгенія НестеровичУкраїна Все треба було на вчора: бронежилети на передову, матраци на шелтери, дитяче харчування на Охтирку, водія на Маріуполь і текст на Європу про те, що таке українська культура, і чим вона відрізняється від російської
