Zajawka albo jak pokochałem hokej (3): Nic kulturalnego Maciej Jakubowiak Obyczaje Może trochę już byłem zmęczony inteligenckim światkiem, do którego kiedyś tak bardzo chciałem się dostać? Może po latach zwolniła mi się jakaś blokada, która wcześniej nie pozwalała mi nawet pomyśleć, że miałbym się cieszyć czymś takim jak hokej?
Na krańcach czasu Paweł Mościcki Literatura Herzog chce pozostać dobrym żołnierzem kina, nawet jeśli, jak sam twierdzi, właściwie już się ono skończyło i dziś obserwujemy jego powolną agonię
Недо-європеєць, недо-письменник Анна Калугер Україна Я писала тексти-послання абстрактному представнику російської інтелігенції, який за всі роки свого життя зрозумів приблизно нічого, від імені мене, яка зрозуміла приблизно все. Ми всі писали ці тексти. І наші тексти не читали їхні адресати
Znamy się, bo jesteśmy w mainstreamie Jakub Banasiak Literatura Powinniśmy chuchać i dmuchać na autonomię pola. Nadal w nim bowiem funkcjonujemy. Jeżeli zrezygnujemy z autonomii, pole bynajmniej nie zniknie. To tylko my oddamy za friko niezależność silniejszym graczom – polemika z tekstem Agaty Sikory „Czy my się przypadkiem nie znamy?”
Одне заради одного Іванна Скиба-Якубова Україна Ми безкінечно обіймаємось, набуваємось одне з одним, і як безумні одне з одним фотографуємося. «Як перед кінцем світу», думаю я
Російські кати – моя робота Rozmowa ze Станіславом Асєєвим Україна Ця книга є поясненням того, чому жодної розмови зі злом бути не може. Це не просто політична система, яка не вписується в українську чи західну реальність. Це зло. В політичному сенсі, я зараз навіть не кажу про метафізику. Таке ж, яким був нацизм
Чотири сезони війни Вікторія Наріжна Україна Я подивилася на нас сторонніми очима випадкового перехожого, і остаточно припинила вірити в мантру про міста чи людей, які виглядають так, наче війни немає. Вони виглядають так, наче вони живі. Бо вони все ще живі
Що з нами сталося Євгенія Нестерович Україна Лютий 2022 болітиме мільйонам людей ще багато й багато років. Він буде підкочувати до горла клубком, застрягати в ньому, тиснути на рівні сонячного сплетіння. Буде снитися ще кількадесят років; комусь – до кінця життя. І як про це говорити?
Жінка з валізкою Rozmowa z Oksaną Zabużko Україна Хто я? Я жінка з валізкою. Гірше того, жінка з малою валізкою, бо я взяла з дому лише ручну поклажу. Без бібліотеки, без кабінету, без архіву, в повітрі. На що я можу покладатися? На особистий досвід, пам'ять, нажите й напрацьоване, щось, що може бути розказане
Mishima z Instagrama Bartosz Żurawiecki Literatura Jestem pewien, że Mishima byłby dzisiaj czołowym influencerem, a świat masowo lajkowałby kolejne odsłony jego pracy nad masą i rzeźbą
Patrzenie z ukosa Julia Fiedorczuk Literatura Milczenie nie jest przeciwieństwem pisania, a jego warunkiem; słuchanie stanowi podstawową technikę pisarską tak w prozie, jak i w poezji. Chciałabym mieć więcej czasu na słuchanie i na milczenie, w którym dojrzewają żywe, soczyste słowa
Podsumowanie roku 2022 Redakcja Obyczaje Oglądanie sztuki z latarkami, śnięcie Odry, pracownicy techniczni na scenie, słowa wobec wojny i różnorodności, filmy o kobietach, które odrzucają społeczne reguły – redakcja „Dwutygodnika” podsumowuje mijający rok w kulturze
