Mówić, milczeć, znów mówić Natalia Otriszczenko Obyczaje Wywiady ze świadkami wydarzeń stały się ważnymi elementami pola medialnego – o dokumentowaniu opowieści o dniu powszednim wojny
Batalion z tęczowym jednorożcem Ula Idzikowska Obyczaje Ukraińska społeczność LGBTQI+ próbuje organizować parady od 2012 roku – wtedy organizatorzy wydarzenia je odwołali, bo bali się o swoje bezpieczeństwo. Dziś walczy nie tylko o swoje prawa, ale też na froncie
Jak ze stali Rozmowa z Sofiją Czelak Literatura Doświadczenie wojny podważa tradycję, człowiek się nią rozczarowuje. Chce się krzyczeć, używać nowego języka. Sztuka i muzyka muszą być nowe, żeby współbrzmiały z nowym odczuwaniem – mówi dyrektorka programowa lwowskiego BookForum
Говорити, мовчати й говорити знову Наталя Отріщенко Україна Через війну ми втратили контроль над своїми життями, однак ми можемо мати контроль над своїми життєвими оповідями і їхнім подальшим збереженням чи використанням
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: Herstory Софія Андрухович Україна Я думаю: ні, не може бути, щоб Бог подбав про найменші вусики і лапки в комашки – і щоб покинув моїх дітей
Під землею і на землі: пʼятий місяць війни на Харківщині Іванна Скиба-Якубова Україна Люди заліковують рани землі (і свої разом із тим), продовжуючи доглядати городи. Кожен город — розкішна метафора непевності й незворотності
Pod ziemią i na ziemi. Pięć miesięcy wojny Ivanna Skyba-Yakubova Obyczaje Rozległe zielone pola są ranne: ogoniaste pociski wystają z ziemi, młodą pszenicę rozrywają leje, każdy jest zatruty metalami ciężkimi – opowieść o Charkowie w trakcie wojny
В Україні я – криця Rozmowa z Софією Челяк Україна Ти виїжджаєш за межі своєї країни – і плачеш, ходячи вулицями Берліна, Парижа, Варшави, від розпачу, травми і розуміння того, що імперія вирішила вкрасти твою молодість та життя
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: Simplicity Софія Андрухович Україна Немає жодного дня, щоб я не думала, яке в нас раніше було прекрасне життя, – гірко зітхає жінка. – Я і раніше багато подорожувала. І завжди знала, що хочу жити лише в Україні
Nowa obrączka Iryna Tsilyk Obyczaje W końcu przyjdzie nam się na nowo uczyć żyć po wszystkich tych stratach, przekroczonych rubikonach, tępym bólu i utracie wiary. Więcej: przyjdzie nam się cieszyć z tego życia. Bo jeśli nie, to po co to wszystko?
Нова обручка Ірина Цілик Україна Я у своїй емоційній ямі нічого не відчуваю, більше нічого не відчуваю, крім страшної чорної образи на війну, яка краде наші спокій, молодість, близькість, час і життя загалом
Mariupol, czyli ból Natalia Serebriakova Film W „Mariupolis 2” Mantas Kvedaravičius chciał pokazać rutynę życia ludzi, którzy gotują nad ogniskiem, chowają zamordowanych sąsiadów, żartują, a w schronach przeciwbombowych czekają na moment ciszy, kiedy będzie można wybiec na ulicę po czystą wodę
Маріуполь як біль Наталя Серебрякова Україна Поки всі мимоволі були зосереджені на кривавих заголовках у медіа, режисер прагнув показати рутинне життя людей, які готують на вогнищі, ховають загиблих сусідів, жартують. Саме таким вийшов його останній фільм
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: Отруйний сік черешні Софія Андрухович Україна Його образ стає простором і прихистком, сенсом і силою. Так виникають легенди, так народжуються святі й герої, так енергія ніколи не зникає безслідно, так складна атональна музика на мить зливається в мільйон одночасних серцебиттів
Прощання з бовванами Ірина Костишина Україна Жива пам’ять про злочини тоталітарних режимів поволі зникає разом із її носіями, у фрази «ніколи знову» поступово втрачається гострота сенсу, а монументи, палаци, зірки й бюсти лишаються
Demontaż Iryna Kostyshyna Sztuka Jeśli mówimy o zniszczeniu memoriałów okresu radzieckiego, dlaczego nie wspominamy o tym, z jaką łatwością sama władza radziecka niszczyła pamięć zbiorową, przemieniając miejsca pochówku na parki kultury?
Moje miejsce jest tutaj Olena Rubashevska Film Ponad 6 milionów Ukraińców opuściło swoje domy, aby ratować się przed wojną. Tymczasem w XXI wieku, kiedy walki odbywają się nie tylko na polu bitwy, ale również w mediach, twórcy filmowi walczą na froncie kultury i bronią własnego kraju, dokumentując wydarzenia
Моє місце тут Олена Рубашевська Україна Понад 6 мільйонів українців залишило домівки, рятуючись від війни. Проте у 21 столітті, коли протистояння точиться не тільки на військовому, а й в інформаційному просторі, кінематографісти стають бійцями культурного фронту й захищають власну державу, документуючи й фіксуючи події
Дім Євгенія Нестерович Україна Ми як равлики носимо свої доми за спиною: документи, картки, медикаменти. Тривоги заповнили собою все, стали повітряними, особистими, державними, політичними і військовими, тож рюкзак тепер став повсякденним. Нічого виняткового чи тривожного, просто в ньому – все моє життя
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: У трояндовому саду чи Аушвіці Софія Андрухович Україна Лідія зацікавилася мною, бо я розповіла, що однією з тем мого попереднього роману був Голокост на Західній Україні
Місто без тегів Юлія Стахівська Україна Цієї весни ми не мріяли на балконі. У нашому районі отаборилася частина російських військ, вони влаштували в санаторії катівню
Miasto bez tagów Julija Stachiwska Obyczaje Podobało nam się to życie na granicy miasta i wsi, urbanizacji i przyrody, prowincji i stołecznego megapolis. Tutaj czuliśmy się wolni. Żartowaliśmy sobie nawet, że w Buczy jest jak w bajce
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: Чим далі на захід, тим ближче війна Софія Андрухович Україна «Не можу дочекатися, – сказала вона, – коли ця війна посуне далі, коли вона увійде сюди, на ці вулиці, і пошириться далі, на захід. Бо насправді вона вже тут, вона вже всюди»
Punkty bifurkacji Evgenia Nesterovych Obyczaje W dzieciństwie czas upływa nam bardzo powoli, bo większość rzeczy zdarza się nam po raz pierwszy. Ale czy ktoś z nas był aż tak dorosły, żeby wiedzieć, co robić, kiedy zaczyna się wielka wojna?
Na jej miejscu Rozmowa z Tamarą Dudą Literatura Gromadziłam informacje, czytałam donieckie wiadomości, fora. Rozmawiałam z ludźmi, którzy wyjechali z Donbasu, zbierałam ich wspomnienia. Chciałam, żeby to była bardzo uczciwa książka – mówi autorka „Córeczki”
Fronty Marta Kacwin-Duman Obyczaje Ukraińcy, z zaciętością, wściekłością, przepełnieni chęcią zemsty, wśród zgliszcz i ruin tworzą normalność dla nowego ukraińskiego społeczeństwa. W plenerach malują nowe pejzaże, organizują wystawy, aukcje, wyjeżdżają w trasy koncertowe
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: Тріумфальна арка злочину Софія Андрухович Україна Неможливо визначити, з якого боку від «тріумфальної арки» – «мирний» і «нормальний» світ, а з якого – світ війни, хто й куди мав би переходити, якщо й так майже все забуто, перекручено й спотворено, немає жодних координат чи орієнтирів
Matka Ukraina Maria Poprzęcka Sztuka Czy mitologiczno-artystyczna kreacja Ukrainy może stać się miejscem wspólnym dla obu współczesnych, obarczonych wzajemnymi historycznymi resentymentami społeczeństw: polskiego i ukraińskiego?
Wypić kawę z widokiem na Chortycę Rozmowa z Dagą Gregorowicz i Daną Vynnytską Muzyka Dziś granie koncertów, branie udziału w różnych inicjatywach ma sens na zupełnie innym poziomie niż przed inwazją. Kiedy wychodzę na scenę, to nie jest rozrywka. To moja płaszczyzna walki – rozmowa z wokalistkami polsko-ukraińskiego zespołu Dagadana
Театр несе службу Люба Ільницька Україна Еко-активістка, ЛГБТК+ активістка, веганка, феміністка, мисткиня всередині мене заткнулись і ми просто працюємо, просто несемо службу
Teatr na służbie Luba Ilnycka Teatr „Ekoaktywistka, aktywistka LGBTQ+, weganka, feministka, artystka we mnie zamilkły. Teraz jestem na służbie” – o twórcach teatralnych, którzy zostali w Ukrainie
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: Фото, яке не опишеш Софія Андрухович Україна Слова бліді, слабкі, безпомічні, пласкі, непридатні. Вони так далеко від цього болю, жаху, від цього страху, від цього крику і цього запаху, розірваної шкіри, від крові свіжої, крові, що запеклася, крові, змішаної з болотом
Rewolucja w ukraińskim kinie Elżbieta Olzacka Film Współczesne kino ukraińskie powstaje w społeczeństwie doświadczającym wojny i jest w dużej mierze finansowane przez państwo, które tę wojnę prowadzi
Мовне питання Володимир Рафеєнко Україна Хай там як, але до 24 лютого 2022 року я вважав, що писатиму один роман російською, один українською – і так протягом усього життя. Але вирішив, що жодного тексту російською мовою більше ніколи не видам
Kwestia języka Wołodymyr Rafiejenko Literatura Nie chciałem porzucać pisania po rosyjsku, bo to język mojego dzieciństwa, pierwszych książek i pierwszych słów. Ale 24 lutego 2022 roku postanowiłem: żadnego tekstu po rosyjsku nigdy już więcej nie wydam
Ucieczka gatunków stowarzyszonych Urszula Jabłońska Obyczaje Uchodźcy często niosą koty schowane za pazuchą. Czasem przerażone kocie oczy wyglądają z tekturowych pudełek. Z psami jest nieco łatwiej, mogą same iść na smyczy. Chyba że są spłoszone hałasem i chaosem. A jednak nie ma czegoś takiego jak koci czy psi uchodźca
Koniec poradzieckiej iluzji Ludwika Włodek Obyczaje Napaść Rosji na Ukrainę uświadomiła wszystkim krajom poradzieckim, że nie da się zachować niepodległości i żyć w dobrych stosunkach z Rosją
Bogata Europa patrzy na wojnę Kaja Puto Media Zachód ogląda wojnę w Ukrainie jak „Gwiezdne wojny”. Ma nowego Luke'a Skywalkera i nową armię Imperium Galaktycznego. Oznacza to, że wojnę informacyjną na froncie, który był dla niej najbardziej istotny, Ukraina już z Rosją wygrała
Rozpacz, która jest pod spodem Rozmowa z Pawłem Mościckim Obyczaje W mojej powieści próbowałem wyjść poza format dziennikarsko-humanitarny, w którym uchodźcy zawsze są tylko tematem do odfajkowania. Jednym z „problemów współczesności”, który traktujemy z dystansu
Cztery tygodnie Joanna Krakowska Obyczaje Gdyby głos kobiet i mężczyzn tyle samo znaczył, niczyj syn nie trafiłby na front. Ta wojna jest wypadkową przyzwoleń i zaniechań, regresywnym mechanizmem obronnym świata, który musi odejść na zawsze
МИСТЕЦТВО ПІД ЧАС ВІЙНИ: Виснаження Ксенія Малих Україна Зараз й Харкова майже немає. Історична архітектура центру міста, як і спальні райони майже втрачені – художник Павел Маков мав залишити місто
SZTUKA W CZASIE WOJNY: Wyczerpanie Ksenia Małych Sztuka 24 lutego zaczęła się wojna i przyszłość Pawilonu Ukraińskiego po raz kolejny stanęła pod znakiem zapytania
Війна – не час для літератури Андрій Любка Україна Письменник – це все-таки спочатку м’ясо, кістки і кров, які може знищити куля, а вже потім людина, що працює з словами
Wojna, nie czas na literaturę Andrij Lubka Literatura Pisarz to przede wszystkim mięso, kości i krew, które mogą zostać zniszczone przez kulę. A dopiero potem człowiek, który pracuje słowami
Przesortowanie Aleksandra Boćkowska Obyczaje „Nie spełniły się nasze fantazje, że będziemy robić sztukę krytyczną i świat się zmieni” – galerie, domy kultury, biblioteki zamieniły się w miejsca zbiórek, sortownie rzeczy, świetlice, kuchnie i noclegownie
Przedstawienie (nie) musi trwać Piotr Fortuna Obyczaje Kraje prowadzące wojnę napastniczą i łamiące prawa człowieka powinny być wykluczane z zawodów sportowych. Presja ma sens, niemal z dnia na dzień jest w stanie wywrócić świat sportu do góry nogami
Aż tak się nami interesują Mariana Prochaśko Obyczaje Dziesięcioletnia Marta wzięła ołówek, napisała wielkimi drukowanymi literami „MY NIE ŻYCZYMY SOBIE WOJNY” i przykleiła kartkę na oknie
Inne gadanie Maciej Jakubowiak Obyczaje W ciągu paru dni skrupulatnie budowany światopogląd przestał się pokrywać z najprostszymi emocjonalnymi odruchami. Trzeba będzie wiele wysiłku, żeby poukładać sobie sprawy na nowo: relacje z armią i nagą przemocą, z państwem i patriotyzmem, z dobrem i złem
Ми для них аж такі цікаві Мар'яна Прохасько Україна 10-літня Марфа взяла олівець, написала великими друкованими літерами: МИ НЕ БАЖАЄМО ВІЙНИ і приклеїла аркуш на вікно
Wstawaj, Odessa, Charków są pod ostrzałem Rozmowa z Ladą Nakoneczną Sztuka Zabrałam ze sobą tubę z pracami, niewielki plecaczek z dokumentami i komputerem oraz moje dwuletnie dziecko – mówi ukraińska artystka, której udało się przedostać z Kijowa do Warszawy
Kasandra krzyczy Rozmowa z Oksaną Zabużko Literatura Myślę, że taka jest ukraińska karma – z jakiegoś powodu mój kraj stoi na przedzie, jako pierwszy doświadcza czegoś, z czym świat się jeszcze nie mierzył. Z czymś, co jutro może stać się doświadczeniem globalnym
Восьмий день Юлія Ілюха Україна У минулому житті я була письменницею. Мій район у Харкові, який називається Салтівка, під обстрілами з першого дня війни
Ósmy dzień Julija Ilucha Obyczaje W poprzednim życiu byłam pisarką. Moja dzielnica w Charkowie, która nazywa się Sałtiwka, jest pod ostrzałem od pierwszego dnia wojny
Exodus Stanisław Łubieński Obyczaje Gdzieś w tym pasie ziemi, ni to polskiej, ni to ukraińskiej, między płotami, które oddzielają bezpieczeństwo od zagrożenia, cisnęli się ludzie, owinięci w różnokolorowe koce. Kobiety. Z dziećmi na rękach. Z dziećmi trzymanymi za ręce. Z dziećmi ciekawie zerkającymi w stronę Polski
Wojna, іди нахуй Kornelia Sobczak Obyczaje Jeśli chcemy walczyć o wartości – a na pewno musimy walczyć z tymi, które wyznaje Putin – to musimy się im uważnie przyjrzeć. I precyzyjniej nazywać to, co warte pielęgnowania: solidarność, troskę o słabszych, pokój, prawo do niecierpienia i nieumierania. Ale też do niezabijania
Być gościem w katastrofie Tomasz Szerszeń Obyczaje W mediach społecznościowych toczy się nieustająca walka. Obserwujemy autentyczne spory między Ukraińcami i Rosjanami. Nagle staliśmy się ekspertami od czołgów i wyrzutni rakietowych. I chyba wszyscy uświadomiliśmy sobie znaczenie propagandy wizualnej
Więcej niż to możliwe Sofija Andruchowycz Literatura Kiedy byłam pisarką, badałam traumy, poczucie winy i totalitaryzm. Teraz trauma rozrywa nas od środka. Ale też ciasno splata się z poczuciem wspólnoty i troski o innych. Uwolniła energię, która nie była dostępna w normalnym czasie
Fraktal Paweł Knut Obyczaje Wiera zebrała całe dotychczasowe życie swojej rodziny w małym plecaczku oraz reklamówce, w której każde z jej dzieci trzymało swojego ulubionego misia. Oleg miał natomiast plecak turystyczny, z którym wyglądał jak licealista wybierający się na weekendowy wypad za miasto
Wojna na fejki Kaja Puto Media Toniemy w zalewie fejków – i to nie tylko tych prorosyjskich. Nawet jeśli wiedzieliśmy, że tak będzie, kiedy wojna wybuchnie, chyba nie zdawaliśmy sobie sprawy, jak bardzo będziemy na to podatni
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: Обійняти дружину коханця Софія Андрухович Україна Небачений доступ до інформації, притаманний нашому часові, доступ до нескінченної кількості проявів війни онлайн – наближає нас до розуміння того, що відбувається, чи навпаки – віддаляє, створюючи лише ілюзію повного проникання?
Eschatologiczny optymizm Rozmowa z Nikitą Kadanem Sztuka Nie jestem pewien, czy jakąkolwiek rosyjską instytucję można dzisiaj nazwać „niezależną”. Wojna trwa osiem lat i powody, by odmówić współpracy z państwem rosyjskim i jego instytucjami, są oczywiste
Сергій Жадан: новий правопис української літератури Остап Сливинський Україна Бути таким важливим голосом для свого міста, своєї спільноти, своєї країни можливо лише тоді, коли володієш рідкісною силою перебувати водночас у різних просторах і часах, бути анахронічним, бути деінде
Nie będziemy oglądać ładnych obrazków Rozmowa z Michałem Murawskim Obyczaje Odbudowa Ukrainy już się zaczyna: od refleksji. Ludzie o niej myślą i odczuwają potrzebę, by ten proces realnie się toczył. Niezależnie od gromadzących się wokół tego emocji – mówi jeden z inicjatorów konferencji „The Reconstruction of Ukraine: Ruination, Representation, Solidarity”
Провал як звільнення Анна Калугер Україна Українська спільнота цілковито зайнята обороною власних тилів, захистом, поступовою реконструкцією і випрацюванням нових формул згоди щодо того, як співжити з власним минулим
Nowa pisownia ukraińskiej literatury Ostap Slyvynsky Literatura W żadnej książce Żadana nie było tylu rozważań o języku i pisaniu, ile w nowym tomiku. Poeta siada do pracy: zaczyna rozbierać swoje narzędzie, oliwić, czyścić. Próbuje naprawiać język. Jaka będzie ta nowa literatura nowej wojny?
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: Трагедія, але не знак Софія Андрухович Україна Коли всі орієнтири, на які людина звикла спиратися, перестають працювати, коли під ногами більше немає твердого ґрунту і немає жодної певності – знаки і символи, писані вилами по воді, стають вказівниками й орієнтирами
Heinali: наблизитися через мистецтво Rozmowa z Heinali Україна Електронна музика асоціюється з якимось футуризмом і винні в тому фільми наукової фантастики, яких виходило багато в часи зародження електронної музики. І вона часто супроводжувала в тому числі трешові фільми, тому що це було дуже дешево – не треба було наймати «справжніх музикантів»
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: Заздрість і сліпота на Тернопільщині Софія Андрухович Україна Війна – трафарет, крізь який українцям складно не читати світ. Пошкоджена лінза, що викривлює дійсність, змінює пропорції, міняє об’єкти місцями. Психіка ставить рану в центр свідомості: світ у всіх своїх виявах продовжує існувати, але складається враження, що світ відсьогодні – суцільна рана
Otwarte pytanie Rozmowa z Heinalim Muzyka Czy bardziej efektywny będę teraz z bronią na froncie, bez przygotowania, czy może tutaj, zajmując się tym, czym zajmuję się już dwadzieścia lat? – zastanawia się ukraiński muzyk, który gra na krakowskim Unsoundzie
Nowe piosenki są na trzecim planie Jacek Świąder Muzyka W trakcie Szigetu rozgorzała dyskusja o tym, czy artystom z Ukrainy wolno występować na tej samej scenie z Rosjanami – relacja z największego węgierskiego festiwalu muzycznego
Горнятко, як у Мілоша Ольга Купріян Україна Бажання оточити себе красою, а значить – життям – виникає пізніше. Коли тебе вже не підкидає від гучних звуків, а сирени перестають гудіти в голові. Коли ти якийсь час перебуваєш у безпеці й бажано – на одному місці довше, ніж тиждень
Другий фронт Дарія Бадьйор Україна Війна оголює все. Раптом став очевидним той факт, що більша частина європейської культурної інфраструктури заражена російським капіталом і наративами. Раптом почало приходити розуміння, що славнозвісна soft power може просувати не гуманістичні цінності, а щось, чим можна прикрити воєнні злочини, агресію і масові вбивства
Drugi front Daria Badior Obyczaje Codzienne doniesienia o ostrzeliwaniu ukraińskich miasteczek sąsiadują z alarmującymi rozmowami o tym, jak nie utracić ostatków przejrzystych procedur w kulturze i co zrobić, żeby działacze tej kultury mogli dalej pracować
Kubeczek Olha Kupriyan Literatura W kuchni, w której nasze dzieci siedzą nad lekcjami, a my prowadzimy rozmowy na Zoomie, Czesław Miłosz przyjmował gości. Teraz my przyjmujemy w kuchni Miłosza gości z Ukrainy – powstał tu całodobowy i całoroczny „punkt przesiadkowy”
Мистецтво непорозуміння Катерина Ботанова Україна Мистецтво — це завжди про непорозуміння, про оприявнення розривів і розламів, які не можна швиденько загладити чи залатати, про тектонічні розриви реальності, через які проступає саме життя з його болем, стражданнями, нерівностями, експлуатаціями, маніпуляціями, жертвами та свідками, поразками та перемогами
Tryb „życie” Rozmowa z Oksaną Cherkashyną Film Wojna zabiera mój dom centymetr po centymetrze każdego dnia. Na początku trafili w moją szkołę, w moją klasę. Potem trafili w miejsce, gdzie zazwyczaj spotykałam się z przyjaciółmi w centrum. Potem trafili w mój pierwszy dom – mówi jedna z bardziej znanych ukraińskich aktorek, która wystąpiła m.in. w „Klondike”. Film od piątku w kinach
Не дозволяю собі зневіритися Rozmowa z Оксаною Черкашиною Україна У мистецтві мені принципово важливо зайняти суб’єктну й критичну позицію щодо себе самої, до своєї країни. Це передусім про гідність
Proszę mnie źle nie zrozumieć Alona Karawaj Obyczaje Od prawie dwudziestu lat na spotkaniach międzynarodowych słyszę to samo pytanie o język rosyjski. Tak jakby to język, a nie chęć zdobywania czy niszczenia, stał się punktem wyjścia w wojnie. Ile można?
Не зрозумійте мене неправильно Альона Каравай Україна Потрібно показати страх, але не показувати злості чи рішучості, щоб люди тобі повірили. Потрібно виправдати очікування від образу жертви, щоб люди тобі повірили. Потрібен момент публічної вразливості, навіть якщо ти заплатиш за нього черговою панічною атакою на черговому незнайомому вокзалі кілька годин після зустрічі
ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ: Бути бджолою Софія Андрухович Україна Так часто запитують: як змінила вас війна? Знову й знову переконуюсь, що якщо вона й змінює, то радше у спосіб поглиблення того, що вже і без того було – і доброго, і злого
Ukraina szykuje się do zimy Ludwika Włodek Obyczaje Ukraińcy sprowadzają samochody dla armii, kupują drony i generatory prądu, chodzą do kawiarni i organizują wystawy. Nie przestają wierzyć w wygraną i planują przyszłość – reportaż ze Lwowa
НЕНАВИСТЬ: Територіальна оборона серця Таня Малярчук Україна У мить, коли російські танки зайшли в мою країну, ненависть увірвалася також у моє тіло і посунула в напрямку серця. Захищати серце від окупантів коштує неймовірних зусиль. Але залишатися людиною — одна з умов мого виживання
НЕНАВИСТЬ: Крик у лісі Лія Достлєва Україна Вдумлива й нюансована розмова про ненависть у будь-якому разі буде складна й проблематична, з якого боку до неї не підступися. Якщо ж говорити про український контекст і проблему знавіснілої української ненависті до всього російського, побачену умовними західними очима, розплутувати цей клубок доведеться довго
NIENAWIŚĆ: Krzyk w lesie Lia Dostlieva Obyczaje Zniuansowana rozmowa o nienawiści zawsze będzie trudna, bez względu na to, z której strony zaczniemy. Tym bardziej jeśli mowa o kontekście ukraińskim i problemie, jak mówią, „obmierzłej ukraińskiej nienawiści”
NIENAWIŚĆ: Obrona terytorialna serca Tania Malarczuk Obyczaje Nienawiść jest małomówna i pomija ozdobniki. Zazwyczaj jednak milczy, bo mowa nie jest jej polem bitwy, nienawiść ubrana w słowa rozpada się na cząstki i traci siłę
Суспільство ненависті й турботи Світлана Олешко Україна Я поклала цей документ у свою тривожну валізу, він зі мною у Варшаві, а місце для поховання у Харкові. Тож моя ненависть має мене протримати до перемоги
Білим по білому Ірина Цілик Україна Ми змінилися на різних рівнях, призвичаїлися до буття в умовах постійної небезпеки, і, напевно, після війни ще довго будемо видихати та вчитися розслабляти м’язи. Поціловані Сніговою Королевою, тримаємо свої сильні емоції у глибокій заморозці. Одного дня ми відтанемо
Жінка з валізкою Rozmowa z Oksaną Zabużko Україна Хто я? Я жінка з валізкою. Гірше того, жінка з малою валізкою, бо я взяла з дому лише ручну поклажу. Без бібліотеки, без кабінету, без архіву, в повітрі. На що я можу покладатися? На особистий досвід, пам'ять, нажите й напрацьоване, щось, що може бути розказане
Що з нами сталося Євгенія Нестерович Україна Лютий 2022 болітиме мільйонам людей ще багато й багато років. Він буде підкочувати до горла клубком, застрягати в ньому, тиснути на рівні сонячного сплетіння. Буде снитися ще кількадесят років; комусь – до кінця життя. І як про це говорити?
Kobieta z walizką Rozmowa z Oksaną Zabużko Obyczaje Kto powiedział, że po wojnie Rosja przetrwa w obecnej postaci? Imperia demokratyzują się tylko na drodze rozpadu. Nauczcie się rozróżniać narody ugrofińskie i tureckie, bo wkrótce zaktywizują się ci, o których wszyscy zapomnieli. Świat już nie wróci w swoje dawne ramy
Co się z nami stało Evgenia Nesterovych Obyczaje W tym roku pozbyliśmy się wielu iluzji, a przede wszystkim iluzji kontroli i normalności. Fraza „to niemożliwe” nie działa. Możliwe jest wszystko, proszę bardzo. Na wojnie nawet ateiści znajdują sobie coś, w co mogą wierzyć
Чотири сезони війни Вікторія Наріжна Україна Я подивилася на нас сторонніми очима випадкового перехожого, і остаточно припинила вірити в мантру про міста чи людей, які виглядають так, наче війни немає. Вони виглядають так, наче вони живі. Бо вони все ще живі
Cztery pory wojny Viktoria Narizhna Obyczaje Wiem, że wielu moim znajomym i przyjaciołom sprawiało ból patrzenie, jak wszystko na wiosnę okrywa się kwiatami. Dla mnie przeciwnie – to był ratunek: widzieć, że istnieje coś silniejszego niż wojna
UKRAINA/УКРАЇНА
